Враховуючи неодноразові зміни, що вносились до ст. 19 Закону України
«Про відпустки», питання якої тривалості мають надаватися додаткові
відпустки, невикористані за минулі роки, цікавлять багатьох освітян, які
мають дітей.
Закон України «Про відпустки» (від 15.11.1996 р. №
504/96-ВР) набрав чинності 1 січня 1997 р. Відповідно до ч. 1 ст. 19
зазначеного Закону жінці, яка працювала і мала двох і більше дітей віком
до 15 років або дитину-інваліда, на її бажання щорічно надавалася
додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без
урахування вихідних.
Зазначена норма поширювалася також на жінку,
яка всиновила дитину, батька, який виховував дитину без матері (в тому
числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), та
на осіб, які взяли дитину під опіку.
Із 1 березня 2003 р. набули
чинності зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України стосовно відпусток» (від 6.02.2003 р. №
490-ІV) стаття 19 набула нової редакції: «Жінці, яка працює і має двох
або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка
усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й
у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також
особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів».
У
подальшому з 18 листопада 2004 р. Законом України «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» перелік осіб, які
мають право на зазначену додаткову відпустку, доповнено категорією «одинока мати».
Із
1 січня 2010 р. набули чинності зміни, внесені Законом України від
19.05 2009р. №1343-VІ «Про внесення змін до законодавства України з
питань соціального захисту багатодітних сімей», якими встановлена тривалість додаткової оплачуваної відпустки 10 календарних днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Зазначену
хронологію змін у законодавстві щодо надання додаткових відпусток
працівникам, які мають дітей, варто ураховувати в разі їхнього надання
за минулі роки або виплати грошової компенсації за них при звільненні,
для визначення кількості днів такої відпустки та переліку категорій
працівників, які мали на неї право.
Додаткові відпустки
працівникам, які мають дітей, надаються понад тривалість щорічної
відпустки, передбаченої ст. 6, 7 і 8 Закону «Про відпустки», а також
понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та
нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або
продовжуються в порядку, визначеному ст. 11 Закону.
Оскільки зазначена відпустка є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних, то вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини – до чи після.
Якщо
працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не
скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за
кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і в
разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена
компенсація за всі невикористані дні відпусток, як це передбачено ст. 24
Закону України «Про відпустки».
Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівників, які мають дітей.
Наприклад,
якщо одинока мати, яка сама виховує дитину, не користувалася зазначеною
соціальною відпусткою, вона має на неї право починаючи з 2004 р. –
тривалістю 7 календарних днів за кожен рік, а з 2010 р. і до виповнення
дитиною повноліття – 10 календарних днів.
Всього: 1068 
