При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від
підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Такий порядок визначений статтею 116 Кодексу законів про працю України.
Днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день
працівникові має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за
останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.
Якщо
працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути
виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим
працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні
працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен
письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
При
наданні відпустки з наступним звільненням розрахунок з працівником
повинен бути здійснений в останній день роботи перед відпусткою, хоча в
трудовій книжці працівника як день звільнення буде зазначений останній
день відпустки.
При нарахуванні суми, належної до виплати
працівникові, який звільняється, власник вправі провести утримання із
заробітної плати працівника, але тільки з дотриманням правил, які
встановлюють підстави, межі утримання та види виплат, з яких
допускається утримання.
У разі несвоєчасної виплати належних
звільненому працівникові сум роботодавець повинен виплатити працівникові
його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного
розрахунку. Така відповідальність роботодавця встановлена статтею 117 КЗпП України.
Відсутність
коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних
працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності.
Нетривалий
час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості
підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є
підставою для звільнення роботодавця від зазначеної відповідальності.
Така
правова позиція зазначена в постановах Пленуму Верховного Суду України
від 24.12.1999р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства
про оплату праці" (пункт 20), Верховного Суду України від 03.07.2013р.,
26.12.2011р.
При наявності спору про розміри належних звільненому
працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити
відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір
відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по
суті спору. Не вважається спором про розмір сум, належних до виплати при
звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування
матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо).
У відповідності
до статті 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою до суду про
стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
в тримісячний строк, перебіг якого починається з наступного дня після
проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки
розрахунку.
Джерело: http://pon.org.ua/socialny-zahyst/trudovi-vidnosyny/2517-vidpovidalnist-za-zatrimku-rozraxunku-pri.html | 
Всього: 1068 
